Рекомендації батькам 5-класника

Психолого-педагогічні вимоги до учня, що переходить із початкової школи до п’ятого класу

  Вимоги до психологічного розвитку випускника початкової школи:

  • Самостійність (уміння діяти без сторонньої допомоги);
  • Наполегливість (уміння долати труднощі, що виникають, доводити розпочату справу до кінця);
  • Ініціативність (уміння запропонувати новий вид діяльності, необхідну допомогу);
  • Організованість;
  • Сформованість культурно-гігієнічних навичок;
  • Вольова регуляція поведінки («сила волі»);
  • Рефлексія.

Психолого-педагогічні вимоги, щодо інтелектуального розвитку учня, що переходить у 5 клас:

Розвиток мислення:

  • Вміння виділяти головне та узагальнювати;
  • Вміння розділяти суттєві та несуттєві ознаки предметів;
  • Вміння порівнювати;
  • Вміння міркувати;
  • Вміння робити висновки;
  • Вміння доводити.

Розвиток пам’яті:

  • Вміння організувати процес не механічного, а логічного, осмисленого запам’ятовування, вміння користуватися засобами заучування.
  • Вміння організувати процес відтворення.
  • Вміння контролювати свою пам’ять, довільно нею керувати.

Розвиток уваги:

  • Довільність уваги.
  • Стійкість уваги протягом уроку.

Розвиток мовлення:

  • Розуміння сенсу вивчених понять та використовувати мову як інструмент мислення.
  • Використання складних мовних конструкцій.
  • Зв’язний виклад своїх думок.
  • Вміння довести свою думку.
  • Достатній словниковий запас; грамотність (відповідно до програмних вимог).

Психолого-педагогічні вимоги щодо поведінки та спілкування учня, що переходить з початкової школи до 5 класу

Загальні вимоги щодо спілкування:

  • Вміння співчувати та співпереживати.
  • Повага до всіх людей.
  • Неагресивність.
  • Відкритість у спілкуванні.
  • Вміння дати і прийняти зворотний зв’язок.
  • Здатність до пошуку нових форм поведінки замість неефективних.

Спілкування з однолітками:

  • Вміння працювати в групі, у парі.
  • Вміння спілкуватися з однолітками поза навчальною діяльністю.
  • Привітність, доброзичливість.
  • Вміння зважати на думку однолітків.
  • Вміння відстоювати свою думку, наявність друзів товаришів.
  • Вміння вирішувати конфлікти мирним шляхом.

Спілкування з класним керівником, учителями:

  • Вміння встановлювати адекватні рольові відносини з педагогами на уроках та поза навчальною діяльністю.
  • Відсутність остраху вчителя.
  • Повага до вчителя.

Дотримання соціальних та моральних норм:

  • Здатність до відповідальної поведінки, у тому числі моральне регулювання поведінки.
  •  Порозуміння сенсу норм і правил поведінки.
  • Розуміння необхідності прийняття правил.
  • Дотримання класних та шкільних соціальних та етичних норм, правил поведінки.

Ставлення учня до себе:

  • Позитивне сприйняття до  себе.
  • Відсутність агресивності («Я не вважаю інших винними в моїх труднощах»).
  • Здатність діяти незалежно;

вміння об’єктивно та оптимістично оцінювати себе та свої можливості (позитивно-адекватна самооцінка).

Психолого-педагогічні вимоги щодо мотиваційної сфери учня, що переходить у 5 клас:

1. Внутрішня мотивація має переважати над зовнішньою, тобто:

  • Учню цікаві предмети, що вивчаються.
  • Учень розуміє цінність та необхідність отримання знань з предметів.
  • Учневі подобається процес отримання знань.

2. Розвинений мотив самоосвіти (потреба самостійно здобувати знання).

Рекомендації психолога батькам майбутніх п’ятикласників

* Розуміти труднощі, з якими стикається дитина під час переходу в основну школу і, поступово привчаючи її до самостійності, не відмовляти дитині у допомозі під час підготовки до уроку, мотивуючи відмову тим, що вона вже виросла.

* Навчити дитину організовувати свою працю самостійно (вести щоденник, планувати виконання домашнього завдання, підготувати робоче місце, зібрати все необхідне для школи).

* Допомогти дитині запам’ятати всі прізвища, імена, по батькові вчителів-предметників та класного керівника.

* Забезпечити дотримання дитиною оптимального для її віку режиму дня та власної зайнятості.

* Ніколи не обговорювати з дитиною вчителів, формувати позитивне ставлення дитини до школи.

* Створити необхідні умови для повноцінного відпочинку дитини у вільний від навчання час (відвідування басейну, спортивних майданчиків, прогулянки на свіжому повітрі тощо).

* Вірити у свою дитину, спиратися на її реальні можливості, забезпечити їй емоційний комфорт удома.

Рекомендації батькам дітей із низьким рівнем довільної уваги:

1. Необхідно заохочувати за цілеспрямованість, зосередженість. Хвалити у кожному разі, коли йому вдалося довести кожну розпочату справу до кінця.

2. Завдання розбивати на дрібніші, не кидатися від одного до іншого, вчити дитину доробляти.

3. Розвиток уваги, пам’яті, мислення, просторового сприйняття, зорової координації, розвитку тонкої моторики руки, контролю діяльності.

Усьому цьому сприяє:

1. Розпорядок дня.

2. Список необхідних справ.

3. Записки з нагадуванням (щеплювати навички планування та організації діяльності).

4. Не скупитися на заохочення. Не повинно бути дратівливих предметів.

5. Інтер’єр має бути спокійних тонів.

Поради батькам для нормалізації спілкування з дитиною.

Безумовне прийняття дитини, тобто потрібно любити її не за те, що вона розумна, добре вчиться, слухняна і т.д., а просто так, за те, що вона є, і не забувати говорити про це.

Зазнавати негативних емоцій — це нормально, важливо виявляти своє невдоволення адекватно. Висловлюйте невдоволення окремими діями, а чи не дитиною загалом. («Цього разу ти не старався, я засмучена твоєю поганою оцінкою» замість «Ти невміха і ледар, так і знала, що отримаєш двійку!»).

Намагайтеся звертатися до дитини не лише з претензіями та критикою, важливо говорити на рівних, тоді дитина прагнутиме спілкування. Для початку постарайтеся зафіксувати (можна письмово), скільки разів на день Ви звертаєтесь дитині з критикою та моралі, а скільки просто так, щоб обговорити щось цікаве, поділитися новинами, думками; Скільки разів Ви похвалили дитину за день? Доброзичливих звернень має бути більше!

Дитині дуже важливо чути від близьких дорослих позитивну оцінку її дій, недарма деякі діти відкрито запитують “Ти мене любиш?”, навіть провокують “Я поганий, я дурень …” при цьому сподіваючись (підсвідомо), що його переконають, скажуть щось на кшталт ” Я думаю, що ти добрий, розумний, просто сьогодні не вийшло, треба постаратися наступного разу, я все одно тебе кохаю».

Якщо ми щиро говоримо з дитиною про те, що відчуваємо, вона теж вчиться говорити про свої почуття, а відтак і краще їх розуміти.

Важливо, щоб дитина вміла висловлювати свої почуття словами, а для цього потрібно розвивати її мову (розмови, читання книг тощо).

Часто сімейні таємниці негативно впливають на психо-емоційний розвиток дитини — вона відчуває, що щось не так, але, не знаючи причини, починає сумніватися передусім у собі, з’являються необґрунтовані страхи, які переходять у депресію з усіма наслідками. Практично у всіх випадках приказка «Краще гірка правда, ніж солодка брехня» виявляється актуальною, але важливо дозувати інформацію відповідно до віку дитини.

Пам’ятайте, що дитина відтворює з іншими людьми (а потім і своїми дітьми) модель поведінки та спілкування, засвоєну в сім’ї.